Таємниця життя і смерті нерозривно пов’язана з питанням про напрямок і сенс нашого існування. Це не є для нас складним питанням, що вимагає довгих годин роздумів, проте воно завжди залишається таємницею. Відповідь дав нам Господь, який примирив нас з Отцем, щоб дати нам вічне життя. Поєднання з Отцем, через змиття наших гріхів є актом Божого милосердя, що відбувається в моменті перемоги над смертю і злом. Бог більший! – як говорить святий  Йоан в першому посланні: “Ви діти, є з Бога(…) більший є Той, який у вас є”.

Беручи участь в похоронних урочистостях нашого співбрата, священика, ця правда в ще міцніший спосіб проривається до нашого серця через те що по-людськи може відчуватися загублене. “Більший є той, який у вас є”. Бог більший. Він більший від смерті, від гріха, від людських недоліків. Бог більший від непорозумінь і амбіцій. Він більший і бачить все наше життя дивлячись перш за все на серце.

Потребою серця є прагнення висловити нашу вдячність всім, хто з повагою і молитвою були поряд з о. Богданом наостанньому етапі 40-літньої дороги через пустелю, щоб наприкінці дійти до Землі Обітованої, як то в похоронній проповіді, в родинній парафії померлого паллотина, зауважив о. Провінціал Зенон Ханас SAC.

Як  спільнота Паллотинівв Україні ми прагнемо дуже сердечно подякувати всім, хто в різний спосіб, з доброї волі опікувалися отцем Богданом, допомагаючи йому зносити страждання хвороби. Ми думаємо тут про цілу юрбу осіб, які тихо молилися за нашого співбрата, про багато осіб які турбувалися і непокоїлися за нього, про медпрацівників і родину. Щиро дякуємо Пастирям Церкви в  Україні за присутність під час похоронних урочистостей також за підтримку нашої спільноти виразами співчуття.

Священство реалізовується в житті покликаної людини через дозвіл бути як зерно, перемелене на борошно, з якого має бути зроблений хліб. Це є таємниця священства. Воно нерозривно зєднане з таємницею життя, смерті і воскресіння самого Христа. Це зерно, яке вже тут на землі має бути стерте, є дивовижно цінне в очах Господа. Тому священик є виставлений на боротьбу, яка торкається самої середини його серця. Це є реальність священства і це недивно, що саме священство є простором об’єднання з Мукою Ісуса Христа. Не можемо цьому дивуватися, але покірно прийняти у вірі, і з девізом: “більший є Той, який у вас є” йти через життя дбаючи про благо і виконання Божої волі також в нашому житті.

У житті о. Богдана, нашого дорогого співбрата, в дивовижний спосіб проявилася таємниця величі Бога, як в моментах служіння так і в стражданні. Через хворобу і людські змагання він майже наочно ставав щораз більш зерном, стертим, роздавленим, таким, що знаходиться в жорнах млину, який майже перемагає цілісність людини, але в реальності є дорогою до буття хлібом. Таке є покликання священика і таке покликання здійснюється в житті і смерті, і воскресінні о. Богдана. А ми є свідками того не даремно. Ми не є пасивними глядачами, які беруть участь в тому на відстані, але ми є причетними і може навіть буває так, що ми самі стаємо жорнами млина. Дай Боже, щоб завжди в руках Бога Милосердя, який знає що робить.

Далі святий Йоан пише: “Любов удосконалюється з нами так, що ми маємо відвагу на день судний, бо який Він, такі й ми на цім світі.”. (1 Йо 4, 17). Ми є тут не даремно. Слово Боже в останніх тижнях, часу доходження о. Богдана до порога життя і смерті, говорило про Євхаристію, що є увінчанням, любові Бога до нас. Любові, яка проявляється в покірному і тихому бутті. То покірне і тихе буття, лагідність, терпеливість і поблажливість є знаком Божої благодаті – плодами Святого Духа. У нашому житті також приходить момент змелення нас самих на борошно, з якого має бути приготовлена пожива складена на вівтарі. Тоді ми досягнемо межу любові, яка плодоносить нашою довірою. Так як Він є в небі і ми є на цьому світі, тобто ми є поставлені на прекрасній дорозі, на якій зустрінемо всі таємниці з життя Христа. Лише б ми вміли їх розпізнати в в слушний час.

Все що з Бога зроджене, рятує світ! Тим порятунком є наша віра. З усією спільнотою Паллотинів ще раз дякуємо і просимо про молитву, щоб наше служіння в Церкві було справжнім знаком присутності Господа серед свого люду.

о. Артур Стемпєнь SAC
           (Делегат)