Відома нам приказка «Всі дороги ведуть до Риму» здійснюється на наших очах і в нашому сьогоденні. Коли на завершення незабутнього літнього табору о. Вальдемар сповістив, що всі, хто пережив табір матимуть змогу відвідати «Вічне Місто» і там скласти свою скаутську присягу, мало хто з нас вірив, що це може відбутися…
І так у суботу, 17 листопада вся наша команда у складі скаутів гуртків «Яструб» та «Орел» разом з нашими провідниками вирушила по одній з доріг, які власне до Риму ведуть. Декілька хвилин після години 15.00, після чуттєвого прощання з батьками та близькими, кожен з нас зайняв своє місце в бусі і вирушили у мандрівку. По маршруту, в Житомирі приєднався до нас о. Вальдемар і вже за неповних три години всі доїхали до Києва а метою був аеропорт «Київ» знаний також під назвою «Жуляни».

46441199_317994485698055_6639126790793068544_n
Для більшості з нас це була перша в житті нагода відчути на собі переживання у зв’язку з всіма процедурами які товаришують користуванням повітряним видом транспорту, але після практичного інструктажу перейшли реєстрацію на літак, надали багаж, пережили дуже докладний контроль безпеки та паспортний контроль і спокійно в залі очікувань споглядали на табло, на якому з’явиться інформація про те, що на рейс о номері W6 1568 авіакомпанії WIZZ.AIR розпочинається посадка.

46429807_317994355698068_8992079883232346112_n
Пізніше ще трансфер автобусом до літака, декілька фото та сельфі з літаком AIRBUS 320, заняття свого місця в літаку і пунктуально о годині 22.00 за київським часом літак подався в дорогу до аеропорту ім. Шопена у Варшаві. Спокійний політ, який тривав 1 годину та 10 хвилин і ми вже були у Варшаві. Знов трансфер автобусом до терміналу, паспортний контроль, отримання багажу і зустріч з Олексієм, якому ми всі вдячні за закупи продуктів на вечерю.
Нашим домом на цю ніч став Провінціальний Дім отців паллотинів, який розташований по вулиці Скаришевської, неподалік від вокзалу Варшава Східна, до якого доїхали потягом за 30 хвилин. Брат Ришард привітав нас на порозі дому, запросив, вручив ключі до кімнат, в яких очікувало місце відпочинку. Після швидкої вечері та всіх церемонії перед сном мабуть кожен дуже швидко віддався в обійми свого ангела охоронця, який вже постарався забезпечити спокійний сон.
І так пройшов перший день нашої мандрівки

 

46525591_319698812194289_2771297162066132992_o

Другий день мандрівки наша команда розпочала від Святої Меси в каплиці Дому Провінціального Отців Паллотинів у Варшаві. О годині 8.30 залунав спів «Ось день настав» рідною мовою. Цього дня з уст о. Вальдемара почули про таланти – дари від Бога, які потрібно в собі розвивати. Запитання «Що змінилося в моєму житті за останніх 365 днів» ще на довго будуть нас непокоїти. Особливо перед так важливим моментом як скаутська присяга.
Після Святої Меси всі зібрали свої речі, очікуючи на подальші дії, зустріли ще отця провінціала паллотинів Зенона Ханаса і подалися на вокзал Східній, щоб швидко переїхати до аеропорту ім. Фридерика Шопена, більше знайомий як «Окенцє».

46512159_319697878861049_6202118184867201024_n
Цей раз, вже досвідчені пережиттями попереднього вечора, на багато спокійніше кожен з нас очікував на реєстрацію на рейс о номері W6 1441 з Варшави до Риму, який мав розпочатися о годині 12.25. Далі контроль безпеки і ми вже були в зоні очікування на літак. Звісно всі чекали ще на паспортний кордон, але о. Вальдемар усвідомив нам, що знаходимося в зоні вільного пересування по країнах – членів Шенген. На борт літака всі пасажири (а було їх ок. 234 осіб) вчасно змогли зайти та зайняти свої місця, щоб пунктуально о визначену годину літак зміг розпочати процедури вильоту. Ще декілька хвилин і ми вже були в повітрі. Величезне повітряне судно мало нас доставити до аеропорту Риму – Ф’юмічіно. Декілька моментів турбулентності викликало у деяких з нас певне занепокоєння, але вид красоти Альп, Адріатійського Моря та узбережжя Італії виправили всі страхи перельоту. А коли літак вже сходив на посадку перед нашими очима з’явилися чудові та знайомі з фото світлини Ватикану, Колізеї та других об’єктів «Вічного міста».

46501238_319731118857725_2495976701691953152_o
Літак спокійно доторкнувся землі і вся наша команда також вже за декілька хвилин могла переміститися з «землі польської до італійської» (ми не впевнені в тому, що Ви знаєте про це, що тільки дві країни світу – Польща та Італія в своїх гімнах державних одночасно згадують про себе. Цікаво, правда? Ми вже тут дізналися). Пізніше очікування на отримання багажу і попрямувала наша команда в пошуках транспорту з аеропорту до центру Риму – на вокзал Терміні, комунікаційний вузол «Вічного міста».

46513706_319740102190160_8102883097315377152_o
Після годинної подорожі, коли мали змогу в захоплені переглядати казковий вид за вікном автобусу, доїхали на місце призначення і придбали квитки на всі види римського транспорту, який буду нашим засобом комунікації на протязі найближчих 6 днів. Від разу використали першу нагоду для того, щоб компостувати свої білети, щоб доїхати до станції П’єтралатта – нашої бази в Римі біля парафії святого Вінцентія Паллотті, де, як можна додуматися, послуговують отці паллотини. Отець Блажей відчинив нам двері дому та запросив всіх до просторих та чистих кімнат.

46525636_319740922190078_6135803116722847744_o
Перша вечеря на італійській землі, виготовлена з продуктів придбаних в найближчому супермаркеті наповнила наші голодні шлунки а вечірні розмови та ділення заспокоїли дефіцит спільного перебування.
Надобраніч – для деяких о 23.30 а для деяких у іншу годину… Завтра перший інтенсивний день…

Перша ніч на новому місці перейшла спокійно – хтось попав у глибокий сон декілька хвилин після покладення своєї голови на зручній подушці, хтось інший заснув пізніше. Головне навіть не те, хто коли прийняв дар сну а те, що всі вранці прокинулися. Спільна молитва розпочала наш день. За вікном світило сонце. Всі були цікаві погоди, однак розуміючи, що ситуація атмосферична швидко змінитися. Ну і звісно (для нас, бо вже не для корінних італійців) на сніданок паста – тобто так називають тут найбільш розповсюджений продукт приготовлений під різними видами. Перша паста – можна її назвати «Довбишезе» – навіть не погано «зійшла» з тарілок. Італійцям однак, коли би побачили наші кулінарні починання і те, що ми робимо з їх марковим продуктом певно виникла би невідкладна потреба звернутися за консультацією до кардіолога… На харчування не виділили багато часу, тому що всі очікували на першу зустріч з «Вічним містом». Використовуючи дуже зручний засіб у вигляді римського метрополітену швидко перемістилися неподалік від римського символу – Колізею. Більшість з нас, на вид цього омріяного явища, відкрила широко очі та рот (цей останній виключно відкрила без видання звуку). Час нашого перебування біля Колізею був обмежений, але знаємо, що зустрінемося ще тут і навіть в середині в четвер. До того очікувала на нас перша папська базиліка – Святій Богородиці – Санта Марія Мадджоре.

46514455_319737325523771_4001799657373040640_o

Нашим провідником був владика Іреней Білик – один з 24 каноніків капітули базиліки. Неймовірна доброта владики та його ввічливість до нас просто захоплювала – кожен з нас це уже відчув на собі. Розпочали нашу екскурсію від Святих Дверей та поступово переходили до головного вівтаря, під яким зберігається частина дощечок, з яких були зроблені ясла в яких народився Ісус. Звичаєм цього місця вся наша команда дружно заспівала колядку «В Вифлеємі новина» та дивлячись на цю дорогоцінну пам’ятку збережену стільки століть подумала про ялинку, вігілійну вечерю та звісно різдвяні подарунки… Особливою частиною нашої екскурсії був музей біля базиліки, в якому збережено насправді унікальні експонати. Ну і від підвалин базиліки мі піднялися на вищу частину, дивлячись на околицю з балкону базиліки та відвідуючи приміщення, в яких проживало декількох Понтифіків. Просто захоплюючи моменти та неповторні… Після прощання з владикою Іренеєм, виконання світлин, потрібно було ховатися перед дощем (ось ми вже про це на початку згадували), але не тривало це все довго. Вирушили подивитися найголовнішу площу Риму – Площу Святого Петра з базилікою Першого Апостола посеред рівних. Коли перетнули умовний кордон держави Ватикан, нашим очам показалася неймовірна будівля, яку ми мали змогу до сьогодні бачити виключно на фото та фільмах із різних папських церемонії. Дихання зупиняється… Спільне фото та десятки ще індивідуальних і подалися в напрямку Генерального Дому Отців Паллотинів, щоб пережити Святу Месу біля нетлінного тіла святого Вінцентія.

46688333_319741212190049_2377815464114913280_o

Дощ нас всіх вже дуже змучив, але особа брата Войтека – паллотина, який вже багато років послуговує на цьому місці надихала позитивно. Свята Меса зі словом про вибір життєвої дороги та вірність обраній дорозі доповнила духову частину дня. Пізніше, колистуючися запрошенням брата Войтека, підкріпилися смачною кавою або чаєм та печивом (мабуть зїли все що було в зоні доступу). Великим пережиттям для нас була можливість подивитися кімнату, в якій проживав та помер св. Вінцентій. На згадку про нашу присутність залишили запис у книзі відвідувачів. Швидко стало темно, тому вечірня екскурсія Римом біля Вівтаря Вітчизни (Патрії), Колізею та Форум Романум насправді залишилпа свої спогади на довго.

46503904_319742735523230_2968641417439608832_o

Після повернення до дому на П’єтралатта звісно приготували славетну «пасту». Мабуть знов добре що ніхто з корінних італійців не побачив цього нашого витвору кулінарії, бо наслідки були би трагічні для глядача. Вечірня наука Назара надала нам змогу подивитися на своє нутро та розпізнати який тип особистості найбільш притаманний кожному особисто. Ну і після молитви – очікуваний сон… Завтра знов важкий та насичений день…

За матеріалами: Скаутство Європи в Україні – Довбиш